Загальні рекомендації для дітей з ООП
Тренування є одним з найважливіших способів підготовки до реагування на надзвичайні ситуації, як в контексті фізичної безпеки, так і психологічної.
Важливо допомогти дітям усвідомити процес тренування та допомогти встановити причинно-наслідкові зв’язки процесу тренування. Чому це відбувається? Чому важливо готуватись? Як важливо себе поводити? Чому варто не боятись, а робити те, чого вже навчився під час тренувань? Тощо. В цьому процесі варто допомогти дітям подумати про свої реакції та поведінку, запропонувати спрогнозувати власні дії, з їх урахуванням. Наприклад, «Коли мені страшно, я можу бігти дуже швидко», «Коли я нервуюсь, я хочу, щоб поруч був дорослий» і т. д.. Таким чином страхи та занепокоєння учня будуть не первинним досвідом в непередбачуваній ситуації, дитина зможе розподілити свою увагу на важливі елементи (алгоритми) власних дій під час реагування на ситуацію.
Під час тренувань важливе значення має адаптація програмових вимог безпеки до віку та індивідуальних потреб та можливостей учнів. Для дітей з ООП в процесі набуття навичок безпечної поведінки та реагування на надзвичайні ситуації педагогам потрібно використовувати більше таких матеріалів, які можна побачити, відчути, почути (візуальні та рельєфні значки, звукові підказки тощо), корисним буде використовувати більше повторень, та варто враховувати індивідуальний темп тренувань.
Доцільно провести серію занять з соціально-емоційного навчання, які підготують дитину до швидкої зміни обставин навколо неї та реагування на сам факт незапланованих змін, який є досить емоційно вразливим для значної частини дітей з ООП. Діяльність має поєднувати в собі вербальні та невербальні методи та засоби. Акцент в підготовці можна зробити на зміцнення сил та можливостей самої дитини.
Коли дитина говорить з вами про свої страхи, під час тренувань, чи поза ними, в реальній ситуації, важливо вислухати та не знецінювати її відчуття. Наскільки це можливо, треба заспокоїти дитину та підтримати її. Покажіть власні емоції, легалізуючи її відчуття таким чином: «Боятися в такій ситуації це нормально», «Давай трохи попереживаємо разом», тощо. Підтримка дитини є дуже важливою на цьому етапі для попередження більш глибоких розладів в майбутньому. Важливо пам’ятати, що для дітей з ООП може бути стертою межа між тренуванням та реальною ситуацією, що актуалізує пояснення від педагога з врахуванням причинно-наслідкових зв’язків.
Важливо, щоб у дитини було тверде переконання, що вона не сама на жодному з етапів, як в звичайному житті, так і під час надзвичайної ситуації, що поруч є надійний дорослий, який підкаже та допоможе. Не завжди потрібна допомога чи підтримка на кожному кроці, але дитина має знати що вона безперечно їх отримає, якщо їй це буде необхідно. Таким чином рівень тривоги може суттєво знизитись, а рівень саморегуляції підвищиться, що відобразиться на поведінці дитини.
Особливої уваги потребують учні які нещодавно прийшли на навчання в заклад освіти. Виникають складнощі природнього характеру, які пов’язані з процесом адаптації. Якщо ж це дитина із сімей внутрішньо переміщених осіб, то крім адаптації, може проявитись ретравматизація пов’язана з попереднім досвідом. Тому цій категорії дітей потрібна додаткова підтримка та увага на всіх етапах її навчання та під час тренувань.
Важливо переконатися, що кожен учень зрозумів повідомлення про негайні дії, адже під час надзвичайної ситуації від цього розуміння може залежати життя та здоров’я дитини. Доцільним буде відпрацювання різних сценаріїв на тренуваннях, в ігровій або рольовій формах. До прикладу, дитина може надавати «команду» іграшці, по виконанню дій з іграшкою педагог може побачити рівень розуміння послідовності дій в надзвичайній ситуації дитиною.
Діти з когнітивними та емоційними категоріями труднощів можуть неправильно інтерпретувати інформацію: узагальнюючу, асоціативну чи уявну. Тому доцільним буде узгодити з дитиною інформацію, яка є важливою декілька разів, враховуючи складнощі на рівні сприйняття інформації.
Коли педагоги працюють з дитиною тривалий час, вони можуть передбачати реакцію учня - емоційну чи поведінкову, розуміти як дитина реагує на стрес чи різку зміну діяльності. Педагоги знають, що заспокоїло дитину в минулій ситуації, а що не допомогло. Також їм відомі тригери для дитини, які можуть спричинити стресову реакцію, і, відповідно до попереднього досвіду взаємодії, вони вміють підбирати дієві саме для цієї дитини індивідуальні засоби впливу. Крім того, педагоги, знають сигнали які дитина демонструє у відповідь на стрес і тривогу, до яких належать, наприклад, вираз обличчя, мимовільні рухи певного зразку, зміни в мовних моделях, стереотипна поведінка, замкнутість, нервовість, повторюваність певних дій, тощо. Ці сигнали є підказками, які направлять педагогів на необхідність надання адекватної відповіді на поведінкову реакцію та якнайшвидшої підтримки. Важливо, звернути увагу педагогів на ці підказки, оскільки втрата часу та пропуск можливості надання своєчасної підтримки може призвести до загострення поведінки та додаткового напруження педагогів, батьків і самої дитини.
Як вже було вказано, важливо переконатися, що дитина зрозуміла сказане і не будує собі неправильну модель поведінки. Варто пам’ятати - те що очевидно нам, дорослим, не є очевидним для дітей. Якщо ми не перевіримо рівень розуміння вказівки у дитини, ми не дізнаємось які сумніви та незрозумілі моменти залишились у неї. Відповідно, в момент реагування ми не можемо розраховувати на реакцію дитини та розуміння нею вказівок дорослого.
Вказані вище особливості сприймання та реагування є типовими для всіх категорій дітей з ООП, та залишаються специфічні особливості, на які варто звернути увагу дорослим. Нижче наведені деякі з них, відповідно до різних категорій освітніх труднощів.
