Психологічне розвантаження

Зона психологічного розвантаження (для роботи з психологами, виконання творчих завдань, проведення бесід тощо)

Ігри і практики для релаксації дітей і дорослих https://learning.ua/blog/202006/ihry-i-praktyky-dlia-relaksatsii-ditei-i-doroslykh/

У книзі «Ми пережили: техніки відновлення для сімей, військових, цивільних і дітей» психологи підготували найдієвіші поради — ігри, техніки та вправи. Скористайтесь ними і будьте в безпеці.

Гра «Ти де?» — «Я тут!».Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.

Гра «Тортик» (Піца).Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.

Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.

Гра «На щастя — На жаль». Ця класна вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.

Зробіть «Ловця снів»з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.

Робимо «Штаб». Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» — тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.

Як говорити та поводити себе з дітьми під час війни.

1. Почнемо з того, що першу допомогу дорослі надають спочатку собі. Це важливо. Не варто рятувати психіку дітей, вмиваючись сльозами.
2. Пам’ятаємо просту психологічну істину:тіло говорить більше слів. Завжди. Тому, обіймайте дітей. Часто та багато. Це реальна демонстрація стабільності та підтримки. У шість років чи в шістнадцять — дитина найбільше бажає й потребує стабільності.
3. Уважно слухайте питання дитини, дивіться в очі тавідповідайте чесноте, що знаєте. Не варто брехати, інакше між вами та дитиною виникне недовіра, і вам, як батькам, брехня не принесе полегшення. Використовуйте слова «вірю», «сподіваюся», оскільки не все сьогодні ми можемо озвучувати фразою «обіцяю». З дітьми старшого віку говоримо чесно, зрозумілими словами: «я розумію, що тобі страшно, що в тебе багато запитань…». Для дітей, які чують вибухи, слова будуть одні, для тих, хто перебуває в більшій безпеці — інші.
4. Намагайтеся керувати потоком інформації, який діти отримують і, наскільки можливо, мінімізуйте його (особливо це стосується молодших школярів).
5. Пам’ятайте, що дітей лякає, коли емоції та міміка батьків кажуть одне, а слова інше. Не вчиняйте так.Чесно кажіть, що схвильовані, розгублені або сумуєте. Не лайтеся й не виливайте емоції на дітей. Так, емоції треба кудись подіти. Отож куди завгодно, але не на близьких. Зараз усім потрібна підтримка.
6. Обов’язково мрійте та будуйте плани на майбутнє. Війна закінчиться, це факт! Продовжуватиметься життя, дивіться в нього. Психіка дітей не вміє жити одним днем, вони хочуть знати, що буде завтра чи влітку. Це і є життя.
7. Якщо діти в істериці, замикаються в собі або спостерігається порушення харчування, безсоння —важливо звернутися до фахівців. Педіатри та психологи зараз надають допомогу кожному. Якщо ви бачите, що дитина мовчить, ігнорує спілкування, сумна, обов’язково запитуйте: «Я можу тобі допомогти? Ми можемо поговорити з тобою? Давай помалюємо разом»
8. Дуже важливо захопити дітей рутиною. Вставати одночасно, робити якісь побутові справи, читати книги, грати. Для дитини важливо завжди мати в полі зору значущого дорослого. А краще двох.
9. Малюнки зараз ваші помічники. За малюнками дуже чітко видно настрій дитини.